Шановний пане Володимире!
Дякую за детальний і унікальний
за розмірами і грунтовністю коментар. Відчувається, що Ви людина фахова у
військовій сфері, ядерній техніці (можливо фізиці) і маєте широкий політичний
кругозір. Тому я вирішив так само детально Вам відповісти.
1. Україна може перемогти
Московію у війні, якщо послідовно демонструватиме, що вона не агресор, а жертва
неспровокованої агресії. Нас змушений підтримувати весь цивілізований світ,
навіть, якщо він не дуже цього і хоче. Обов'язкова умова - ми маємо вести війну
як жертва, а не як агресор. Всі стандартні атрибути війни мають бути очевидними
для всього світу але фази масштабних бойових дій слід уникати якомога довше -
час працює на нас. Першими кроками мають бути візовий режим з Московією,
ускладнення діяльності російського капіталу на теренах України, здорощення
перебування Московського патріархату на нашій землі тощо, а далі обережно але
неухильно підвищувати ставки.
2. Порівняння України і Грузії
некоректне, оскільки Україна за населенням і економіко-військовим потенціалом
перевищує Грузію більше ніж удесятеро. Визнання Лугандонії з боку Московії не
слід лякатись. Це тільки ускладнить становище Московії.
3. З народом потрібно розмовляти,
його потрібно виховувати і згуртовувати. Національно свідома частина нашого
народу - націоналісти Майданом зупинила нищення незалежної України бандою
Януковича. Ця ж частина народу захистила державу у перші місяці російської
агресії. Колишня партноменклатура з'являється, коли вже є конкретний результат
дій націоналістів, щоб ним скористатись.
4. Закономірним етапом еволюції
партноменклатурної влади в незалежній Україні був прихід до влади відверто
кримінальної людини, що зрештою своїми руйнівними діями щодо незалежності
держави і спричинила Майдан або революцію гідності. З моєї точки зору -
революцію національної гідності українського народу. У середині дев'яностих
років я очолював Одеську обласну організацію Народного руху України. Хоча ми не
позиціонували себе як відверто націоналістичну організацію, нас все одно
називали бандерівцями і самі ми були певні, що ними і є насправді. Відтоді
пройшло багато років і одна з всеукраїнських націоналістичних організацій на
підтвердження цієї думки нагородила мене пам'ятною відзнакою (орденом) Степана
Бандери за № 1225. Так от, спостерігаючи за деградацією партноменклатурної
влади і за проривом у владу Януковича, ми-бандерівці були певні, що це
закінчиться великою кров'ю, і не помилились.
Щодо Л. Кравчука. Я завжди з
великою повагою ставився до цього і у 1995 році в Одесі був, як голова РУХу,
членом його передвиборчого штабу. Л. Кравчук виграв у першому турі виборів. Так
само він виграв і у другому турі але колишня партноменклатура, яка була
основним підмурком його влади, зрадила його (думаю її перекупила Москва) і
результати другого туру були пораховані не на користь Л. Кравчука. От Вам і
партноменклатура. А щодо подій початку двадцятого сторіччя, то скільки тоді
було українських націоналістів - жменька. А політиканів типу В. Вінниченка -
море. Так що націоналісти в принципі не могли програти, оскільки не несли
відповідальність за ту владу.
5. Ворогом України є не тільки
Путінський режим, а вся імперська Московія. У 1918 році Путіна не було навіть в
проекті, а вулиці Києва вже вкрились тілами патріотів України, вбитими
більшовицькими (російськими) військами. І це був лише початок. До тисяч жертв
Московії згодом додались мільйони. І цей процес триває досі. П'ятий пункт - це
тест на націоналізм. Моя відповідь - це відповідь націоналіста.
6. Приклад Ізраїлю не є штучним,
оскільки і його сусіди, і наш північний сусід в принципі не згодні з фактом існування
наших країн. А щодо мистецтва виживання, то треба хоч чомусь корисному
навчитись у євреїв, адже тисячу років жили поряд.
7. Оцінки явно завищені. Хто
робив ці оцінки? Російські фахівці. Їх заангажованість очевидна. Моїй статті
мова не йде про весь потенціал, а про його один відсоток. Я бачив у
Кировоградській області дві підірвані шахтні ракетні установки - це варварство.
Коли я бачив в Одесі, як на очах розкрадається найбільше в Радянському Союзі
пароплавство, коли я читав в газеті об'яви про розпродаж військового майна
(можна було вільно купити бронетранспортер і навіть у мене вистачало на це
грошей) , то вірити у те, що військовий стратегічний потенціал України
знищується в ім'я вищих ідеалів, було б дивно.
8. Унікальні властивості плутонію
мені добре відомі. Однією з моїх настільних книг є переклад з англійської
збірник наукових праць Лос Аламоської лабораторії у двох томах: "Плутоний,
Фундаментальные проблемы". Жодна катастрофа з плутонієм не можлива. Він
просто поступово втрачає свої вибухові властивості. Його періодично слід знову
використовувати як сировину для виготовлення нових боєголовок.
9. Південно Африканська
республіка відмовилась не від ядерної зброї, а від програми її розробки. За це
вона отримала серйозні конкретні дивіденти, а не слова, як Україна. Білорусія і
Казахстан ніколи б не вийшли з Радянського Союзу, якби звідти не вийшла
Україна. Коли Україну зламали через коліно, то це послужило спонукальним
мотивом для Білорусі і Казахстану, а не навпаки.
10. Якщо право на відновлення
ядерного потенціалу у нас є, то гайда за роботу. Все одно нам цей шлях
доведеться пройти. Дорогу здолає той, хто йде.
11. Збройовий плутоній можна
отримати у спеціальному реакторі. У наших реакторах - лише промисловий
плутоній. Але в статті це питання пояснюється. З промислового плутонію цілком
можна створити і збройовий плутоній але це буде дещо дорожче. А хтось оцінював, скільки коштує нам остання
війна, скільки коштують житті загиблих громадян України, їх майно, їх каліцтва,
зламані долі? Може краще витратити еквівалентну суму грошей на створення
достойного нашої країни стратегічного ядерного потенціалу і жити в мирі з усім
світом. В іншому разі нас чекає перманентна війна. До речі - її початок слід
віднести до 1917 року.
12. Щодо плутонієвої бомби я з
Вами згоден. Якщо важливим є сам факт наявності атомної зброї, то технічно
простіше створити саме уранову атомну бомбу. До речі, перша атомна бомба,
використана у війні (Хіросіма), була саме урановою. Друга бомба ( Нагасакі)
була вже плутонієвою. Низька ефективність уранової бомби - з 64 кг урану в
атомній бомбі прореагувало при вибуху менше 1 % урану привела до того, що
надалі створювались майже виключно плутонієві бомби. Перша Радянська атомна
бомба була також плутонієвою. Бомба,
скинута на Нагасакі приблизно такої ж потужності, як і у разі Хіросіми, містила
лише 6.5 кг плутонію. Так що саме плутонієвий шлях є найкоротшим до сучасної атомної
зброї.
13. Вибір щодо союзників ми, на
мою думку, зробили вдало. Сполучені штати є нашим стратегічним союзником.
14. Шлях до атомної зброї - це на
90% мирний шлях: створення замкненого паливного циклу, створення реакторів на
швидких нейтронах, консервація відпрацьованих блоків і спорудження нових. З
цього потрібно починати і про це говорити. А щодо ядерної зброї, то весь світ
робив це за завісою секретності. Про віддалену перспективу нам не слід особливо
балакати. Війна з Московією триватиме доти, доки ми будемо слабкими для
перемоги або не наступить рівновага сил. В іншому разі у нас взагалі немає
перспектив. Але я, як нормальний український націоналіст, впевнений в нашій
перемозі.
Слава Україні!
